Ще один тиждень

Час летить, а з віком летить швидше...
Можливо, накопичений досвід "відрізає" більшість подій, які не є чимось радикально новим для нашої свідомості. Ми просто не звертаємо увагу на ЗНАЙОМІ речі, явища, ситуації, поняття, репліки оточуючих... Але, в свою чергу, ми створюємо явища/ситуації/слова в надії що нас почують, - ми хочемо повідомити щось на наш погляд ВАЖЛИВЕ зараз, хоч нам самим це могло б видатись ЗНАЙОМИМ теж. І могло би бути "відрізаним".
Ключик в комунікації.
Не важливі самі по собі імпульси/слова, - важливими є синапси/зв'язки. Пам'ятаєте?: - Коханий, ти спиш? - Вже ні, а що? - Нічого, перевірка зв'язку.
Саме тому поняття "любити" в Слові Божому відрізняється від поняття "говорити що любиш". Слово так само важливе як канал комунікації, по якому воно проходить, і тільки разом це працює.
З віком ми "обростаємо" такими "синапсами". Передаємо чи приймаємо любов оточуючим/их.
Втрачаємо ці зв'язки; вони рвуться і зникають, стають тонкими і рвуться...
Це як човен в шторм, - хвилі рвуть тонкі мотузочки, які його пов'язують з іншими човнами.
Але якщо є головний якірний канат, який простягається "за завісу" - нас не буде кидати хвилями занадто, мотузочки до інших човнів не рватимуться.